74 роки тому завершилася Друга світова війна і ледь не почалася нова

2 вересня 1945-го завершилася Друга світова війна – наймасштабніший збройний конфлікт в історії людства, який тривав 6 років.

У війні брала участь 61 країна (80% населення Землі), воєнні дії відбувалися на територіях 40 з них. Вперше було використано ядерну зброю. До військових формувань мобілізовано 110 млн осіб. Загальна кількість втрат становить близько 60 млн чоловік, із них безпосередньо на фронтах загинули 27 млн.

Війну розпочав напад нацистської Німеччини на Польщу. Водночас не меншу роль у розв’язанні війни зіграв комуністичний тоталітарний режим. Саме підписання так званого «Пакту про ненапад» між СРСР та Німеччиною 23 серпня 1939-го відкрило шлюзи Другої світової.

Прикметно, що Гітлер призначив дату й час нападу на Польщу (26 серпня о 04.30 ранку) ще до підписання пакту, як тільки отримав інформацію про його невідворотність. Лише несподіваний військовий альянс Британії і Польщі, блискавично оформлений 25 серпня, відсунув війну ще на кілька днів.

СРСР вступив у війну як союзник агресора, а його ідеологічна машина до самого нападу Гітлера на Радянський Союз на всі лади лаяла Англію і Францію як головних розпалювачів війни.

Варто пам’ятати, що німецько-радянський розгром польської держави у вересні 1939-го продовжив перерозподіл загарбниками частин України. Західна Україна була окупована і анексована комуністичним СРСР, а окраїнні українські землі (Закерзоння) дісталися нацистській Німеччині. Раніше, у березні 1939-го, окупацію та анексію Карпатської України здійснила Угорщина – з дозволу нацистської Німеччини і за підтримки польських диверсійних груп.

Протягом майже двох років Сталін проводив агресивну загарбницьку політику – війна проти Фінляндії, окупація Литви, Латвії, Естонії та належних Румунії Бессарабії і Північної Буковини.

Зрештою, саме невгамовні територіальні апетити СРСР прискорили рішення Гітлера про війну з Радянським Союзом. Навіть нацистське керівництво було шоковане, коли Молотов під час візиту до Німеччини в листопаді 1940-го вимагав: остаточного розгрому Фінляндії, датських проток для виходу в Північне море, Південної Буковини від Румунії, включення до радянської сфери впливу Болгарії, а також Східної Туреччини, Північного Ірану, Іраку, опорних пунктів на Адріатичному морі в Югославії, опорних пунктів в Греції, у Персидській затоці, а головне – на чорноморських протоках Босфор і Дарданелли.

Більше того, Сталін сам готувався до нападу на Німеччину і двічі змінював дати в напрямку пришвидшення війни. За деякими даними, приблизно в районі 18 червня 1941-го він здійснив останні корективи, призначивши старт військового сценарію на 1 липня, але запускати цей механізм Сталін мав… 22 червня.

Невизнання СРСР міжнародних угод та конвенцій нарівні з діями нацистів спричинили неймовірно кривавий перебіг військових дій та величезні людські втрати. Чи не половина безповоротних втрат у Другій світовій війні припадає на СРСР (27 мільйонів осіб), де людське життя повністю знецінилось ще в 1930-і роки.

Попри те, що на рахунку Радянського Союзу не менше кривавих злодіянь і злочинів проти людства, аніж здійснених Німеччиною, на Нюрнберзькому процесі була засуджена лише одна злочинна ідеологія – нацизм. Сталінський комунізм вийшов сухим із води.

Як СРСР, так і сучасна Російська Федерація намагаються приховати вагомий внесок українського народу в розгром німецького нацизму та японського мілітаризму, як і величезні жертви, що понесли українці в Другій світовій війні.

Війна для України почалася 1 вересня 1939 р. із нападу нацистської Німеччини на Польщу. Цього дня німецька військова авіація бомбардувала Львів та інші українські міста. Вже тоді 120 тис. українців брали участь у складі Війська Польського в боях проти Вермахту і Червоної армії. Водночас сотні тисяч українців взяли участь у вторгненні на територію Другої Речі Посполитої у складі Червоної Армії, у запеклих битвах у Фінляндії та в захопленні Бессарабії і Північної Буковини. Українці Волині, Галичини, Західного Полісся, Північної Буковини і Бессарабії в перші роки війни на власному досвіді відчули прискорені заходи радянізації, які обернулися десятками тисяч розстріляних, сотнями тисяч депортованих і арештованих.

З 22 червня 1941 р., після вторгнення військ Німеччини та її союзників на територію СРСР, уся Україна стала ареною кровопролитної війни. У складі військ Південно-Західного фронту українці становили до 50% бійців.

На території України відбулися перші великі битви на східному фронті Другої світової війни – танкова битва у «трикутнику» Луцьк – Рівне – Броди (за участю 4 тис. танків з обох сторін), оборона Києва, Одеси, Севастополя. До кінця 1941 р. в німецькому полоні опинилося більше 1 млн 300 тис. українців. В Україні в 1941–1942 рр. були утворені великі оточення – «котли» – під Уманню, Києвом, Мелітополем, Керчю та Харковом.

З січня 1943 р. до жовтня 1944 р. Червона Армія здійснила в Україні 13 наступальних і дві оборонні операції. Під час вигнання нацистських окупантів з України щоденні втрати становили до 12 тис. осіб, з них до 3 тис. вбитими. Загальна кількість осіб, мобілізованих з України за роки війни до радянських Збройних Сил, складала 7 млн бійців. Кожен другий із них загинув, а з тих, хто вижив, – кожен другий став інвалідом.

Вагомий внесок у вигнанні нацистських окупантів зробив і український національно-визвольний рух – підпілля ОУН та Українська повстанська армія. За неповними підрахунками вони здійснили понад 2,5 тис. антинацистських акцій, 22 напади на окружні та районні центри, визволили в’язнів із 11 нацистських виправно-трудових таборів, знищили до 18 тис. нацистських окупантів (практично стільки, скільки і радянські партизани) тощо.

Українці та вихідці з України перебували у військових з’єднаннях Польщі (120 тис.), США (до 80 тис.), Канади (до 45 тис.), Франції (до 5 тис.). З різних причин українці воювали і по інший бік: у військах Німеччини (до 250 тис.), Румунії (до 24 тис.), Угорщини (до 20 тис.), Словаччини (до 2 тис.), Хорватії (1,5 тис.).

Українці у складі Червоної армії взяли участь і в останньому акорді Другої світової – розгромі Японії.

4 серпня 1945 р. радянський уряд в односторонньому порядку денонсував пакт про ненапад з Японією, підписаний 13 квітня 1941 р. До серпня 1945 р. радянським керівництвом було проведено цілу низку організаційних заходів з метою здійснення операції з ліквідації Квантунської армії. Одночасно з Головним командуванням радянських військ на Далекому Сході було створено три фронти: Забайкальський, І-й Далекосхідний та ІІ-й Далекосхідний, в лавах яких нараховувалося близько 1 млн 750 тис. чоловік особового складу, з яких близько 400 тис. – призвані з території України. З травня по серпень 1945 р. з України було мобілізовано понад 27 тис. осіб. Решта українців, які входили до складу трьох фронтів (близько 373 тис.) – передислоковані протягом червня–липня з європейського театру бойових дій.

Вночі з 8 на 9 серпня 1945 р. радянські війська силою трьох фронтів атакували японську армію в Маньчжурії. 10 серпня 1945 р. уряд цієї країни ухвалив рішення щодо беззастережної капітуляції. 2 вересня 1945 р. на борту американського лінкора «Міссурі» було підписано Акт капітуляції Японії представниками цієї країни, США, Китаєм, Великою Британією та СРСР. Від радянської сторони його підписав українець з Уманьщини генерал-лейтенант Кузьма Дерев’янко. До моменту капітуляції радянська армія втратила понад 13 тис. осіб, з яких понад 3 тис. – призвані з території України.

Сталін був незадоволений «скромними» підсумками Другої світової і готувався до реваншу, до розв’язання Третьої світової війни, яка мала стати «вирішальною битвою з імперіалізмом».

Вже в листопаді 1945-го Сталін підписав таємну постанову «Про десятирічний план військового суднобудівництва на 1946-1955 рр.», за якою належало збудувати понад 3500 бойових кораблів. Планувалося створення 100 нових авіаційних дивізій. Але головні зусилля були скеровані на створення ядерної зброї та засобів її доставки.

Вже за рік після останніх пострілів Другої світової планета опинилися перед загрозою нових конфліктів. На щастя, все обмежилося лише «холодною війною» та локальними конфліктами за сфери впливу. Однак непокаране зло загрожує рецидивами. Чечня, Грузія, російська агресія проти України тому яскраві приклади.

На першому фото: Капітуляція Японії. Від радянської сторони документ підписав українець з Уманьщини генерал-лейтенант Кузьма Дерев’янко.

Сергій ГОРОБЕЦЬ, Сергій БУТКО, Український інститут національної пам’яті, спеціально для видання Спецкор РЕГІОН